Кожен четвертий користувач ШІ серед доглядальників залучає чатбот до допомоги близьким

ШІ-чатботи вже стали не лише робочим інструментом: частина людей використовує їх, коли доглядає за хворими або літніми родичами. Нове дослідження PLOS One на основі опитування 1 300 американських доглядальників показало, наскільки поширена така практика, для чого саме люди звертаються до чатботів і чому результат не варто плутати з доказом медичної користі.

Що з’ясували дослідники

Дані зібрали з серпня до жовтня 2025 року в межах Understanding America Study — імовірнісної інтернет-панелі Університету Південної Каліфорнії. До аналізу увійшли 1 300 дорослих, які допомагали іншій людині з повсякденними справами: прийманням ліків, харчуванням, оплатою рахунків, відвідуванням лікаря, транспортом чи емоційною підтримкою.

Серед усіх учасників 44% чули про чатботи, але не користувалися ними; 37%, або 487 людей, уже мали досвід використання; 14% узагалі не чули про такі інструменти. Із 487 користувачів кожен четвертий — 121 людина — застосовував чатбот саме у зв’язку з доглядом.

Пошук інформації важливіший за «віртуальну терапію»

Найпоширенішим сценарієм був пошук інформації: його назвали 58% користувачів чатботів для догляду. Емоційну підтримку зазначили 34%, інші цілі — 37%; один учасник міг обрати кілька варіантів. У відкритих відповідях люди згадували ідеї занять для підопічного, музику, допомогу зі складанням запитань і пояснення складної інформації простішими словами.

Вища відкритість до нового була пов’язана з більшою ймовірністю використання ШІ для догляду. Також частіше зверталися до чатботів люди, які виконували більше різних завдань і сильніше сумнівалися, чи правильно доглядають за близькою людиною. Водночас серед уже наявних користувачів чатботів вищі показники цифрової грамотності та когнітивного тесту були пов’язані з меншою ймовірністю покладатися на ШІ у питаннях догляду.

Чого дослідження не доводить

Це поперечне опитування, а не клінічний експеримент. Воно фіксує зв’язки в один момент часу й не показує, що чатботи зменшують навантаження, покращують здоров’я підопічного або спричиняють відмінності між групами. Відповіді ґрунтуються на самооцінці, а вибірка стосується США. Сам факт використання не говорить нічого про точність конкретної поради.

Для сімей тут є важливий практичний сигнал: чатбот може допомогти сформулювати запитання, скласти список справ чи перекласти складний текст на зрозумілу мову, але не повинен самостійно змінювати ліки, діагноз або план лікування. Медичні дані також не варто вводити без перевірки політики конфіденційності сервісу. У кризовій ситуації потрібна людина-фахівець або екстрена служба, а не генеративна модель.

Що це означає для розробників

• Чітко показувати межі: відділяти довідкову інформацію від медичної рекомендації й пояснювати невпевненість моделі.
• Не накопичувати зайві дані: догляд часто пов’язаний із чутливою інформацією про здоров’я іншої людини.
• Проєктувати ескалацію: система має підказувати, коли звернутися до лікаря, соціальної служби чи екстреної допомоги.
• Перевіряти доступність: великі шрифти, проста мова, голосовий режим і зрозумілі кнопки важливі для виснажених користувачів.

Висновок: чатботи вже фактично стали неформальним помічником для частини доглядальників. Наступний крок — не лише виміряти популярність, а перевірити довгострокову користь, помилки, конфіденційність і те, кому така допомога може зашкодити.

Перекладено й адаптовано за дослідженням Joan K. Monin, Marco Angrisani, Tate Dunbar, Angeliki Karachaliou, Kira Birditt та Yi Ding у PLOS One від 23 вересня 2026 року. Текст і оригінальні фігури поширюються за CC BY 4.0. Матеріал має інформаційний, а не медичний характер.