NASA запускає супутник із двома двигунами та одним баком: навіщо це малим апаратам
CubeSat ASCENT поєднає хімічний і електричний двигуни з одним баком нетоксичного палива. NASA вже завершила вакуумні, герметичні та балансувальні тести.
NASA готує до запуску супутник розміром із велику коробку для взуття, який спробує замінити дві окремі рушійні системи одним баком і спільним нетоксичним паливом. Шестиблоковий CubeSat ASCENT Propulsion Dual Mode поєднує потужний хімічний двигун для швидких маневрів і економні електророзпилювальні мікродвигуни для повільної корекції орбіти. Якщо дев’ятимісячна демонстрація пройде успішно, малі апарати зможуть залишати більше місця для камер, сенсорів і наукових приладів.
Навіщо супутнику два типи тяги
Хімічний двигун швидко створює значну тягу: він потрібний для різкої зміни швидкості, входу на потрібну орбіту або уникнення небезпеки. Електричний двигун значно слабший, зате дуже ощадливо витрачає робоче тіло й може працювати довго. Зазвичай ці режими потребують окремих баків, трубопроводів і клапанів. Для великого апарата це додаткова маса, а для CubeSat — критична втрата корисного об’єму.
ASCENT живить обидва типи двигунів з одного центрального бака. Високу тягу створює двигун згоряння, а тривалі точні маневри — electrospray thrusters, які формують потік заряджених крапель або іонів. Спільне паливо називається ASCENT — Advanced Spacecraft Energetic Non-Toxic. NASA описує його як безпечнішу для наземної підготовки альтернативу традиційним летким компонентам, але місія ще має довести роботу інтегрованої схеми на орбіті.
Що вже перевірили на Землі
Інженери NASA Marshall провели гелієву перевірку герметичності під тиском у вакуумній камері. Для системи з єдиним баком витік або помилка клапана може одночасно вивести з ладу обидва режими тяги, тому якість ущільнень — одна з центральних умов безпеки.
Потім апарат помістили в термовакуумну камеру, де немає повітря і відтворюються різкі температурні коливання. Окремий тест обертання визначив центр мас і перевірив балансування. Неврівноважений супутник витрачатиме більше ресурсу на орієнтацію, гірше спрямовуватиме антени на Землю та сонячні панелі на Сонце.
План дев’ятимісячного експерименту
Запуск заплановано не раніше 1 жовтня як попутне корисне навантаження ракети Falcon 9 з бази Ванденберг. Після виведення приблизно на 325 миль, або 523 кілометри, над Землею команда проведе первинну перевірку. Далі супутник виконуватиме короткі хімічні та електричні маневри, а протягом кількох місяців почергово підніматиме й знижуватиме орбіту двома типами двигунів.
Проєкт об’єднав кілька організацій: NASA Marshall керує місією, MIT розробив електророзпилювальні двигуни, Plasma Processes — хімічний модуль, а Georgia Tech інтегрував супутникову платформу. Така кооперація корисна, але додає ризиків сумісності інтерфейсів, програмного забезпечення та процедур випробувань.
Чому це важливо не лише для космосу
Малі супутники стали доступним способом перевіряти камери, зв’язок, навігацію й наукові сенсори. Проте їх часто обмежує саме рухливість: без достатнього запасу тяги апарат не може довго утримувати орбіту, уникати уламків або завершити місію контрольованим сходженням. Компактна двомодова установка може дати конструкторам більше свободи та зменшити вимоги до ракети-носія.
Водночас це ще не готовий серійний продукт. Наземні тести підтвердили герметичність, баланс і роботу в змодельованому вакуумі, але не довели довготривалу надійність у космосі. Ключовими будуть повторюваність перемикання між режимами, стан клапанів після багатьох циклів і фактична ефективність зміни орбіти.
Перекладено й адаптовано за матеріалом Joel Wallace для NASA від 25 вересня 2026 року. Текст і використані фотографії NASA/Charles Beason створені в межах роботи федерального агентства США; правила використання наведені в NASA Media Usage Guidelines.
Матеріал перекладено, переказано та доповнено редакцією українською мовою.
Читайте далі — ми вже розбираємо наступну важливу тему.
